Вівторок, 23.01.2018, 08:52
Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Мої статті

Битва за місце під сонцем: трієчник VS відмінник

   

   Які проблеми виникають за стінами школи в трієчників і відмінників? У кого з них більше шансів на успішне життя? І кого виховувати — талановитого художника з «трійками» з математики або круглого відмінника, який знає все і про все, але не може застосувати свої знання на практиці? Два типи особистості, два типи учнів, давайте поговоримо про їхні недоліки і переваги.

...А окончательных побед

Не то чтоб мало — просто нет,

Ведь это вечное сраженье.

Удрун-та-Хелиндреда «Пролог»

 

Розумієте, я так вихована — я нічого не вмію робити погано», — говорила принцеса Орі у фільмі «Рок-н-рол для принцес». Цю ж фразу, скромно опустивши вії та нарочито сором’язливим тоном, люблю повторювати і я. Зрозуміло, коли мене хвалять за те, що і справді виходить непогано. Або, навпаки, коли потрібно відмовитися від виконання якогось заздалегідь провального завдання. Тим часом, звичайно ж, є маса речей, які я роблю погано й дуже погано: наприклад, малюю, співаю або прибираю в квартирі (останнє — особливо). Так само, як хтось не вміє готувати, ліпити з пластиліну, вигадувати казки, вирішувати логічні задачки чи писати вірші.

Ми не роботи, ми різні, ми не можемо подобатися всім або знати й уміти все. Не можемо. Але ПОВИННІ. В усякому разі, нас так переконують. Спочатку — батьки: «Усі хороші дівчатка повинні їсти кашу (прибирати іграшки, мити руки)» — варіантів багато. Потім — учителі: «Ось Кравцовій, на відміну від тебе, чомусь завжди все зрозуміло». Говорять таке практично всім, різниця лише в тому, що кожен реагує на подібний тиск по-своєму: хтось старається щосили й боїться зробити будь-яку помилку, хтось бунтує й намагається зруйнувати систему, хтось пристосовується і вчиться робити по мінімуму те, що не подобається, аби відстали. Так і формуються типи, у найзагальнішому вигляді прозвані «відмінниками» і «трієчниками». Саме перші в очах кожного вчителя — майбутні «зірки». Але від шелестів сукнями випускний вечір, ви залишилися одні в порожньому кабінеті й замислилися — а чи так воно вийде насправді?

 

У чому сила трієчників?

 

Приходьте на іспити зі свіжою головою: багато

в чому доведеться розбиратися вперше.

Студентський фольклор

 

Альберт Ейнштейн до кінця життя користувався шпаргалкою з таблицею множення.

Микола Гоголь не вмів писати твори і з літератури отримував виключно «задовільно».

Осипа Мандельштама друзі називали «ходячою енциклопедією», розповідали: розбуди його вночі та запитай що-небудь про античність, отримаєш вичерпну відповідь. При цьому іспити поет завалював один за одним.

Майбутній автор «Андрія Рубльова» кінорежисер Андрій Тарковський з історії мав тверду «трійку», а з точними науками «товаришував» ще менше.

Трієчниками були майстер джедай Івен Макгрегор, найпереконливіший Портос — Валентин Смирнітський…Що це — виняток або все ж таки закономірність?

Є така байка. У Бога запитали після створення світу:

— Як вам вдалося все так відмінно влаштувати?

— Ви знаєте, перші 9 спроб закінчилися невдачею, а на 10-й раз нарешті вийшло!

Так от, на думку психологів, якби Бог був класичним відмінником — не ходили б ми зараз по тлінній землі. Тому що відмінники звикли все й відразу робити зразково, вони дуже залежать від оцінки оточуючих і погано сприймають поразки.

На відміну від учнів зразково-показових, трієчники зазвичай краще пристосовані до життя й «у них на це п’ять причин»:

1. Зазвичай трієчники — нехлюї і ніколи не роблять те, що їм не цікаво. Ви можете розпинатися біля дошки, доводячи їм значущість третього закону Ньютона в тінейджерському житті — якщо фізика їм нецікава, вони не почнуть її вчити. Не хапайтеся за голову — у цьому немає нічого жахливого. Такі люди можуть стати талановитими фотографами, дизайнерами, літераторами, біологами. Та ким завгодно! Адже жоден предмет не можна ні вивчити, ні зрозуміти досконало, якщо він тобі нецікавий.

2. Є у психологів таке поняття — «зона комфорту». Відмінник на уроці знаходиться в ній постійно — він спокійний і впевнений у тому, що біля дошки відповість блискуче. А ось трієчник живе в постійному стані лотереї — «викличуть — не викличуть»? Він — у протилежній зоні, тому завжди готовий викрутитися — «зона дискомфорту» передбачає активну мозкову діяльність. Інакше кажучи, у «зоні комфорту» тобі всі говорять «так», а в «зоні дискомфорту» тобі можуть сказати і «ні», і «так» — результат невідомий. Тому, закінчивши школу й потрапивши зі звичних стін у великий світ, трієчник готовий до того, що світ не завжди гладитиме по голові й говоритиме «сідай, п’ять». Світ не улюблена вчителька, йому все одно, як ви іспити здавали, йому в принципі на вас наплювати. А заспокоєний відмінник не готовий битися, не може переживати свої невдачі спокійно — «комфортна» зона шкільного життя не навчила його виживати і не дала розвинутися в належній мірі.

3. Мета «відмінника» — гарна оцінка — так і залишається головною метою його життя. А ось для трієчника мета — бути щасливим, робити те, що подобається, жити так, як хочеться. Такі люди легше переживають невдачі і, на відміну від тих, які звикли «брати висоту», не стукають наполегливо в закриті двері, коли навколо повно інших.

4. Багато трієчників добиваються успіху за рахунок так званого високого емоційного коефіцієнта — EQ (не плутати з коефіцієнтом інтелекту — IQ). Адже для високих досягнень у будь-якій сфері важливі інтуїція, уміння чути й розуміти людей, внутрішня свобода. А це не залежить від академічних знань. Трієчники, як правило, доброзичливі, комунікабельні. Пригадайте, напевно й у вашому класі відмінники давали їм списувати і навіть робили за них контрольні.

5. І, нарешті, справи домашні — батьки «неуків» зазвичай рано чи пізно упокорюються зі слабкою успішністю своїх чад і намагаються знайти радість у чомусь іншому. Наприклад, цінують у дітях допомогу по господарству, участь у сімейних справах, захоплення, що не стосуються шкільної програми. Тобто люблять їх не тільки тоді, коли вони зразкові учні, а просто так. І це — одна із запорук виховання впевненої в собі людини.

Звичайно, усе це узагальнення, є й інша категорія трієчників — ті, які не тільки намагаються знайти в кожному питанні найбільш легкий шлях рішення, але й примушують сіру речовину працювати шляхом найменшого опору. Їх головна мета — особистий комфорт. При цьому для комфорту їм багато не треба, вони діють як у старому анекдоті: «А як ви розслабляєтеся? — А я не напружуюся». У них немає особливих амбіцій, вони не хочуть зробити запаморочливу кар’єру, заробити багато грошей, підкорити Еверест і одружитися на принцесі. Їм вистачає того, що є зараз. Погано це чи добре? Усе пізнається в порівнянні.

 

Шкідливі поради: як не виростити відмінника

Немає нічого нерозумнішого за

бажання бути розумнішим за всіх.

Франсуа де Ларошфуко

Звичайно, відмінники, як і трієчники, бувають різними. Одним від природи все дається легко, їм не варто жертвувати друзями або хобі заради навчання. Але таких щасливчиків за статистикою небагато, основний же тип відмінника — людина-трудяга. Посидючість, наполегливість і старанність — запорука гарних оцінок для таких людей. Їх часто можна відрізнити, зайшовши в будь-який клас: зазвичай це акуратні дівчатка (хлопчаки-відмінники зустрічаються значно рідше) із пригладженим волоссям, в охайній сукні та з обличчям «я все вивчила». Батьки та вчителі на них не натішаться, а ось психологи знаходять у представників подібних типів більше недоліків, ніж принад.

Ернест Хемінгуей 39 разів переписував фінал роману «Прощавай, зброє», поки той не став у його очах ідеальним. Лев Толстой був менш вимогливий — він переробляв «Крейцерову сонату» всього 12 разів. Такі факти, на думку психологів, — класичний прояв «синдрому відмінника». Гасло одержимих таким синдромом можна запозичити в знаменитого льотчика Валерія Чкалова: «Якщо бути, то бути найкращим».

Фраза красива, горда, бойова, але по суті невірна — запевняють психологи. І якщо ваша дитина вважає, що отримати оцінку «добре» замість «відмінно» — усе одно, що скоїти невеликий злочин — винні ви. Спочатку дитина про оцінки думає мало, а вся її подальша гонитва за формальним успіхом, як правило, є наслідком батьківського тиску. У результаті спотворюється уявлення про те, «що таке добре, а що таке погано». Пріоритети відмінників міняються місцями: метою навчання стають не знання як такі, а оцінка. Зростаючи, такі люди зазвичай так само — формально — починають оцінювати й оточуючих. У прагненні досягти безумовного успіху стають «трудоголіками», зневажаючи «невмійок» і «нероб». Подумки вони ставлять собі й оточуючим бали та вважають, що все в їх житті повинно бути зразково-показовим, у тому числі і близькі люди. І горе тому, хто спробує відхилитися хоч би на кілька градусів від ідеальної шкали. Найгірше, коли планка буває така висока, що «відмінник по життю» часто залишається на такій же самоті, як колись у своєму шостому «А».

Батьки відмінників нічим не відрізняються від інших: їм також насамперед хочеться, щоб їхня дитина була щаслива. Але щасливим від оцінок не станеш, для повноцінного особистого зростання необхідно розвивати й інтелект, і емоції, і тіло. Відсутність друзів і набір «професійних» хвороб (викривлення хребта, тиск, гіподинамія, слабкий зір) навряд чи зробить щасливим переможця нехай навіть усіх республіканських олімпіад.

Психологи розповідають, що вічні відмінники часто звертаються за допомогою з проханням допомогти розібратися, чим їм займатися в житті. «Цікаво все, та нічого конкретно», — класична скарга колишніх перших учнів.

Вихід, як завжди, у золотій середині. Ваша дитина принесла додому першу «трійку» (або навіть, о жах, щось гірше)? Купіть їй шоколадку! Так-так! Привітайте з першою поганою оцінкою і поясніть, що таке буває із кожним — головне, зуміти виправити свою помилку.

Люди, по суті, усе життя — двієчники, трієчники, хорошити або відмінники. У будь-якому вчинку можна оцінити ступінь його правильності, у будь-якому витку життя поставити собі бал. Причому ті, наприклад, що зазвичай отримують тверду «відмінно» у сфері професійної діяльності, ледве дотягують до «трієчки» в сімейних справах або навпаки. Тільки чи варто жити за шкільними законами? Пригадуєте, як Світланці з сусіднього ряду ставили «п’ятірку» за списану контрольну, а вам — «трійку» за висловлення своїх думок у творі тільки тому, що вони не відповідали загальновизнаній думці? Усе дуже неоднозначно, і для оцінки людини не вистачить навіть 12-бальної системи. Не варто оцінювати, потрібно просто розуміти.

 

Наскільки ви схильні до «синдрому відмінника»?

Постарайтеся максимально чесно відповісти на запитання та проставте собі бали за наступною шкалою: «як правило» — 1 бал, «дуже часто» — 2 бали, «часто» — 3 бали, «іноді» — 4 бали, «рідко» — 5 балів, «дуже рідко» — 6 балів, «ніколи» — 7 балів.

1. Я прагну не брати участі в нових задумах, знаючи, що можу «програти» або потрапити в незручне становище.

2. Коли я не впевнений, що важлива для мене справа обернеться перемогою, я стаю неспокійним і дратівливим.

3. У мене неспокійний характер.

4. Часом мене охоплює нез’ясовна тривога.

5. Будь-яку справу я прагну зробити якнайкраще.

6. Мені часто доводиться виправдовувати свої помилки.

7. У мене сильно псується настрій і хочеться на все плюнути, коли я зазнаю поразки.

8. Я злюся на людей, коли вони вчиняють не за правилами або мені здається, що вони заважають мені в досягненні моїх цілей.

9. У мене є схильність до самокритики.

Результати:

Від 70 до 46: ваша психіка в порядку, здорове прагнення до успіху не отруює ваше

життя та життя ваших близьких.

Менше 46: вас, мабуть, дуже часто мучить страх невдачі, ви нерішучі в починаннях. Узагалі ж, чим ближче до нуля сума ваших балів, тим більше вам властивий «синдром відмінника».

 

Альфа! Альфа! Я — Омега!

Є у фахівців схема, за допомогою якої можна описати ієрархію будь-якого колективу. Називається вона циклограмою.

У кожному шкільному класі є певна структура і така ж система стосунків. Тут кожен на своїй сходинці. І таких сходинок декілька. Вище за всіх — лідери-зірки, за класифікацією вчених, це — «альфи». Вони розташовуються по самому центру циклограми, тому що до них тягнеться решта всіх дітей. Трохи далі від центру «ті, яким надається перевага», ще далі — «прийняті». Потім ідуть «неприйняті», а по самій периферії розташовуються «відторгнуті». Або — «омеги».

У молодших класах ставлення дітей одне до одного найчастіше безпосередньо залежить від їхніх оцінок. Тому в молодшій школі «альфи», як правило, — відмінники. У цей період авторитет старших ще надзвичайно важливий, тому будь-яке схвалення вчителя піднімає дитину в очах однокласників.

У середній школі все не так просто. Відмінникам, які за час молодшої школи звикли до лаврів, для нормальної життєдіяльності необхідно якомога частіше переживати почуття переваги над іншими. Але в підлітковому віці в дитячих об’єднаннях (включаючи і шкільний клас) складаються нові уявлення про цінності. І сюди не обов’язково входить відмінне навчання. Отже, колишні «альфи», якщо вчасно не зорієнтуються, легко можуть загриміти в «омеги».

 

Психологічні типи, характерні для відмінників

Меланхоліки — чутливі та вразливі, дуже чуйно й емоційно реагують на все. Рідко мають сильний і твердий характер. Часто страждають від утоми і перевтоми. На відновлення сил витрачають багато часу, тому що процеси гальмування переважають над збудженням. Нерідко відрізняються замкнутістю та нерішучістю. Погано пристосовуються до змін.

Флегматики — зазвичай сильні, трохи повільні люди зі спокійним та врівноваженим характером. Вони терплячі, стримані, витривалі й добре володіють собою, тому настрій у них змінюється поволі. Не відрізняються товариськістю, люблять постійність і погано пристосовуються до змін. Перехід від одного заняття до іншого дається їм насилу і вимагає часу.

 

Психологічні типи, характерні для трієчників!

Сангвініки — люди з помітною психічною активністю, які швидко відгукуються на навколишні події, прагнучи до частої зміни вражень. Легко переносять невдачі й поразки.

Холерики — енергійні, здатні віддаватися справі зі всією пристрасністю. Швидкі, поривчасті, схильні до бурхливих емоцій, різких змін настрою, зі стрімкими рухами. Нетерплячі, не можуть займатися однією справою багато часу.

 

Джерело: Пані вчителька, №1, січень, 2010 р. ВГ «Основа»

Категорія: Мої статті | Додав: Демедюк (26.12.2017)
Переглядів: 15 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar