Понеділок, 30.03.2020, 18:56
Вітаю Вас, Гість
Головна » Файли » Мої файли

«Схилімо голови в скорботі».
18.01.2017, 14:41

Минуле століття пронеслося над Україною трьома голодоморами:1921-1922, 1932-1933, 1947років.   Наказом президента В.А.Ющенка було запроваджено День пам’яті жертв голодоморів який щороку відзначається в Україні.

Такої страшної трагедії, яку пережив український народ у 30-х роках, не зазнав, мабуть, жоден народ в історії людства. Пам’яті тих, хто загинув від голодомору 1932-33років і присвячується наша лінійка «Схилімо голови в скорботі».

1-вед. То був страшний навмисний злочин,

Такого ще земля не знала,

Закрили Україні очі

І душу міцно зав’язали.

Сліпу пустили старцювати…

2-вед. То був такий державний злочин –

Здригнулась навіть мертва Кафа,

Мерцями всіялося поле,

Ні хрестика і ні могили –

То був такий навмисний голод…

2-вед. Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу, таких жахливих трагедій, як голодомор 1932-33років.

1-вед. Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.

2-вед. Пекло, створене в У раїні на початку 30-х років ХХ століття, не можна ні з чим порівняти ні у  вітчизняній, ні у світовій історії

1-вед. Вселився голод до сільської хати

Домашня живність впала без кормів.

 

 

Хлопчик Це остання хлібина, остання…

Очі горем налиті вщерть,

Батько й діти не їли зрання,

Це остання хлібина, остання.

Після неї – голодна смерть.

Плаче й крає, мов соломинку,

Пильно дивиться дітвора.

– Тату, їжте ось цю шкуринку.

Майте жалю до нас краплинку –

Умирати вже вам пора…

Взяв шкуринку дідусь і плаче.

І стареча рука тремтить…

Сиве око, сліпе, незряче,

Але серце його козаче.

Б’ється рівно і хоче жить…

Стали кожному крихти в горлі.

Спазми в горлі. Немає слів.

А над хатою – клекіт орлій.

А на вигоні – трупи чорні,

Там, де Саваном сніг білів…

1-вед. Законом від 7 серпня 1932року заборонялося збирати колоски на полі навіть перед їх заорюванням. За збирання колосків звинувачений «карається не нижче п’ятьох років ув’язнення в далеких таборах з конфіскацією майна, аж до найвищої міри покарання(розстрілу)».

 

2-вед. Голодні 1932-1933р.Не назвеш геть неврожайними. Продаж і вивезення зерна за кордон протягом голодних років становили 3млн.т. Таким чином, це не могло принципово змінити продовольчий баланс країни. Голод закінчився у 1934 році. Не було голоду й у 1936р.коли врожай був значно менший (на 15-20%) ніж у 1932-1933роках.

1-вед. Найжахливішим у трагедії голоду було те, що для нього не було об’єктивних причин. Сам Сталін заявив: «Ніхто не може заперечити того, що загальний урожай зерна в 1932році перевищував урожай 1931року». Його весь забрали, навіть посів, залишивши селянам голодну смерть.

2-вед. З голоду пухли і вмирали діти, чоловіки й жінки працездатного віку, часто-густо вмирали цілими родинами. Малеча бродила і повзала у пошуках чогось їстівного. У людей розпухали обличчя, ноги, животи. Померлих, а часто ще й живих, звозили, скидали у ями і закопували.

1-вед. Прагнучи врятувати від голодної смерті хоча б дітей, селяни везли їх у міста й залишали в установах, лікарнях, на вулицях. Голод охопив усю Україну, але небачених розмірів набув на Київській, Дніпропетровській, Вінницькій, Харківській областях.

2-вед. Тут постає ряд запитань: Чому виник страшний  голод? Чи не можна було його уникнути? Адже дані свідчать, що в деякі роки врожаї були меншими, і набагато, ніж у 1932-1933роках.

1-вед. Голодне лихоліття найбільше вразило дітей.  Третина всіх померлих від голоду – діти. Вони виявились найменш захищеними, не брали участь у колгоспному виробництві, а відтак, не отримували рятівних 100-300г хліба на працюючого.

2-вед. Батьки, спасаючи життя своїх дітей, залишали на вокзалах, лікарнях, у містах, надіючись, що діти попадуть в дитячий будинок чи лікарню і таким чином – виживуть.

 

 

 

 

 

Дівчинка В селі весна повзе на ліктях,

Повзе по мертвих і живих.

В долині сонце ловлять діти,

Що дзвінко капає із стріх,

І п’ють опухлими вустами

Оту живицю молоду.

Їм жить і жить – та над полями

Знов ворон каркає біду.

Забрали тих, хто із комори

Пашню останню вимітав,

Хто ще активним був учора –

Сьогодні ворогом настав!

скаут -1. Голодний рік. Жорстокий світе,

Дай хоч надію для живих.

Весна. І сонце ловлять діти

Що дзвінко скапує із стріх.

1-вед. Весна…А над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий живіт, між ними голова велика, похилена лицем до землі, а обличчя майже немає, самі зуби зверху.

2-вед. Сидить дитина і гойдається всім тілом: назад – вперед, скільки сидить – стільки гойдається, і безконечно одна пісня на півголосом: їсти, їсти, їсти…Ні від кого не вимагаючи, ні від матері, ні від батька, а так у простір, у світ – їсти, їсти, їсти… 

 1-вед. Неврожай від Бога,

2-вед. А голод від людей.

1-вед. Виявом дитячої смертності не займався ніхто. В Україні було 55 тисяч сіл і в кожному помирали діти.

2-вед. Щоб не дивитись на муки своїх дітей, матері прискорювали сумний кінець.

1-вед. Натопивши маковинням хату, закрила комин мати. І на ранок усі діти мертві.

Мати. Спіте діти, спіте міцно,

Янгол Божий на порозі,

Вже не буде їсти хтітись,

І не будуть пухнуть ноги.

Натопила маковинням,

Затулила міцно і комин,

І в тумані темно-синім,

Заспіваю колискову:

Спи, синочку, горе-ласко,  Засинай…навіки, доню.

1-вед. Та найстрашніше було інше. Були такі, що збожеволівши від голоду, різали та варили трупи, вбивали власних дітей та варили їх. Голод забрав від 7до 10 мільйонів людей.

2-вед. На думку приходять сумні рядки Кобзаревого плачу із поезії «Чума», в якій автор показав страшні картини людомору під час епідемії чуми. Чи не нагадують вони українське село періоду штучного голодомору?

 

 І люди біднії в селі;   Неначе злякані ягнята,

Позамикалися у хатах Та й мруть…

Сумують комини без диму,

А за городами, за тином,

Могили чорнії ростуть. 

Гробокопателі в селі

Волочать трупи ланцюгами

За царину і засипають

Без домовини; дні минають,

Минають місяці, – село

Навік замовкло, оніміло

І кропивою поросло.

Зараз, попросимо всіх, запалити  «Свічку пам’яті»

1-вед. Наш найсвятіший обов’язок сьогодні –

2-вед. Зберегти пам’ять про всіх невинно закатованих

під більшовицькою владою,

 Пам’ять про тих, хто не дожив,

 Пам’ять про тих, хто недолюбив,

Пам’ять про живих і ненароджених.

 Згадуючи одного – пам’ятаймо про мільйони. Ми впевнені – Україна пам’ятає. То ж давайте разом звернемося до нашої історії і вийдемо після цього духовно чистішими, мудрішими.

Нехай у мільйони маленьких вогників згорить страшний спадок голодомору.

Нехай у цьому полум’ї згинуть нещирі частинки душі кожного з нас. І буде шлях у майбутнє прямим і світлим.

Ми хочемо, щоб про це ніколи й ніхто не забував!

 Ніхто не має права про це забути

Схилімо голови в скорботі перед невинно  убієнними.

 Пом’янемо хвилиною мовчання   великомучеників нашої історії.

 

Боже великий єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни.

1-вед. Світлом науки і знання

Нас, дітей просвіти,

В чистій любові до краю

Ти нас, Боже, зрости.

2-вед. Молимось, Боже єдиний,

Нам Україну храни,

Всі свої ласки, щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю

Дай доброго світа,

Всі. Щастя дай, Боже, народу

І многая, многая літа.

Керівник: Дуже дякуємо всім, хто сьогодні прийшов, щоб розділити скорботний вечір і схилив голови в скорботі перед невинно убієнними.

Категорія: Мої файли | Додав: Демедюк
Переглядів: 238 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar